Норвезька мова
Мовна ситуація в Норвегії є унікальною і являє собою наочний приклад невдалого мовного планування. У країні з населенням менше 5 мільйонів людей офіційно функціонують відразу дві літературні мови, однак значна частина населення говорить на діалектах, а встановлені лінгвістами правила обох літературних мов не дотримуються на практиці ні в літературі, ні в пресі, що змушує деяких філологів говорити швидше не про двох, а про чотирьох літературних мовах в Норвегії. Нормальний розвиток давньонорвезького мови було перервано в Середні століття, коли Норвегія стала частиною Датського королівства. У результаті мовою норвезької еліти став данський, а потім на датському з місцевими норвезькими рисами в лексиці і фонетиці заговорило і більшість городян. Так виник ріксмол (“Державна мова”) – перший норвезький літературна мова, яка ближче до датському, ніж до норвезьких діалектів. У дев’ятнадцятому столітті, однак, почався рух за відтворення літературної мови на місцевій діалектній основі, що призвело до появи лансмола – “мови країни”. У двадцятому столітті ріксмол і лансмол пережили кілька реформ, головною метою яких було зближення обох мов між собою і видалення ріксмол від данського. У ході реформ мови були перейменовані. Ріксмол отримав нове ім’я “букмол”, а лансмол був перейменований в “нюношк” (новонорвежскій). Проте оновлені правила букмол існують, по суті, тільки в шкільних підручниках. У реальному вживанні продовжує існувати ріксмол, який більш консервативний і близький до датському, ніж оновлений букмол. Втім, останні реформи (1981 і особливо 2003 року) знову зблизили букмол і ріксмол (на основі останнього). Крім цього існує ще один норвезький літературна мова – хегнорск (“високий норвезький”), який представляє собою лансмол без змін, внесених реформами двадцятого століття.
лансмол, Норвегія, реформа,